Монографія Ганни Горинь — перша в українській науці фундаментальна праця про одне з найдавніших ремесел українців, його специфіку, типологію, стан сучасного розвитку обробки шкіряних виробів. Предметом дослідження і найчисельніша щодо асортименту група виробів зі шкіри, тобто шкіряні зразки одягового призначення (традиційне вбрання і доповнення до нього), основна увага зосереджена на характеристиці самих виробів. З метою типологічного опису ознак різноманітних видів і форм проведено систематизацію та аналіз усієї різновидності традиційних шкіряних виробів, акцентовано увагу на їх функціональному призначенні. Подано характеристику типів взуття (нешитого і шитого), окремих хутрових виробів (безрукавки, кожухи, головні убори), з’ясовано еволюцію форм і кроїв, виявлено їх художньо-естетичну виразність. Вироби із шкіри на шляху від архаїчного кустарного виготовлення, через цехову організацію ремесла, вдосконалення технологій до промислового виробництва окреслені як уречевлені, самобутні зразки, які свідчать про багатство народних традицій, високу виробничу культуру українців. Праця грунтується на археологічних і літописних джерелах, наукових публікаціях, художніх текстах, мемуаристиці та фольклорі, матеріалах музейних і приватних збірок, із залученням вагомого польового матеріалу, зібраного автором протягом десятиліть. Видання адресоване науковцям, аспірантам, студентам — усім, хто виявляє зацікавлення етнологією, історією української культури.