Сучасні глобалізаційні процеси у світі в цілому та в Україні зокрема нівелюють/трансформують культурно-мистецьке різноманіття. Особливо виразно це простежується у театральному мистецтві. Необхідність вивчення комплексного процесу змін, запозичень, адаптацій у галузі театрального мистецтва, яке демонструє рефлексію на динаміку виникнення–засвоєння–інтерпретації кожного соціокультурного явища, є гостро актуальною. Потреба ґрунтовного культурологічного аналізу кращих комунікацій театральних колективів зумовлена використанням їх у творчих практиках у майбутньому. Прогностика уможливить обрати оптимальні шляхи посилення українсько-польського культурно-мистецького діалогу, виявити еволюційні шляхи й характер культурного трансферу. Поняття різновиду культурного діалогу – культурного трансферу, яке виникло ще в 1980-х рр. Серед французьких філологів, набуло універсального значення і стало прийнятним для низки гуманітарних галузей науки.